Форумы-->Кланы-->
<<|<|5|6|7|8|9|10|11|12|13|14|15
| Автор | #233 ¤[Сообщество игроков "Творцы Заклинаний"]¤ |
|---|
| С выходными Вас, творцы! Игориус, здеся я, здеся ;) весьм в работе, усё не отвлекусь на игру...=) | | Ночной привет! О, Сусанин здесь! Это радует )))) | | привет! | | А куда Сусанину деваться, а, Игориус?) | | Та чаще б, что ли... | | Всем и Сусанину привет! | | приглашаем всех единомышленников в наш клан | | приглашаем всех единомышленников в наш клан | | [Сообщение удалено смотрителем Некто_К_Аннабис // ] | | Ночной привет! | Иван Бунин
Стал на ковер, у якорных цепей,
Босой, седой, в коротеньком халате,
В большой чалме. Свежеет на закате,
Ночь впереди — и тело радо ей.
Стал и простер ладони в муть зыбей:
Как раб хранит заветный грош в заплате,
Хранит душа одну мечту — о плате
За труд земной,— и все скупей, скупей.
Орлиный клюв, глаза совы, но кротки
Теперь они: глядят туда, где синь
Святой страны, где слезы звезд — как четки
На смуглой кисти Ангела Пустынь.
Открыто все: и сердце и ладони...
И блещут, блещут слезы в небосклоне. | Олійник Борис: "Мати сіяла сон..."
Мати сіяла сон
під моїм під вікном,
А вродив соняшник.
І тепер: хоч буран, хоч бур’ян чи туман,
А мені – сонячно.
Мати сіяла льон
під моїм під вікном,
А зійшло полотно.
І тепер: хоч яри, хоч вітри крізь бори,
А я йду все одно.
Мати сіяла сніг,
щоб він м’яко – до ніг,
А вродило зілля.
І хоч січень січе, а мені за плечем
Журавлі журавлять.
Мати сіяла хміль,
щоб дівчат звідусіль
Станом я знаджував,
А вони, як на сміх, проминали усі,
Все ж одна – зважилась.
Мати вибрала льон.
І вино вже давно
Хмільно так хмелиться.
І з-під крил журавлиних
мені під вікно
Листопад стелиться.
Тільки квітом своїм
при моєму вікні
Не опав соняшник.
Я несу його в світ,
щоб не тільки мені,
Щоб і вам сонячно. | Иван Бунин
В сухом лесу стреляет длинный кнут,
В кустарнике трещат коровы,
И синие подснежники цветут,
И под ногами лист шуршит дубовый.
И ходят дождевые облака,
И свежим ветром в сером поле дует,
И сердце в тайной радости тоскует,
Что жизнь, как степь, пуста и велика.
140 лет Ивану Бунину | Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ
ЕЛЕГІЯ
Літа жадань, літа сум'ять і знади!
Усе, усе — водою з-під човна.
Страждай і плач тепер, моя ти сладо,
Журись журбою серця і чола.
Оце і все із поля наших снів.
Скінчилися обжинки навіжені.
Я накосив лиш нервів добрий сніп
Та вимолотив радощів півжмені.
Та ще надія б'ється в голосіннях!
Та ще любов біжить у манівці,
Як та сльоза, підпалена промінням,
По вечоровій стомленій щоці.
1962 | Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ
* * *
Стояла в травах ніч, а трави пахли літом,
За кленами сіріло джерело,
І небо йшло задумливо над світом,
І довгі зорі сіяло крізь віти,
Втираючи хмариною чоло.
За травами у срібнім верховітті
Замерехтіла в тінях темна хата,
Цвірчав цвіркун за хатою у житі,
Я тихо голову поклав на руку брата.
Сіяла ковдра в росах. З небозводу
На літаках пливла моя тривога —
Брат спав, як і належить хліборобу,
Грудьми до неба і чолом до нього.
Яке чоло!.. Яка рука!.. Немає
Гарніших рук ні в якому краю!
Я чув тоді — колосся проростає
З його руки крізь голову мою…
Стояла ніч…
1956 | | Всем привет! | | Всем привет! | | Утро доброе. | | Все на голосование !!! | | Спокойной ночи всем! |
Тема давно не обновлялась и считается устаревшей для дальнейшего обсуждения.
<<|<|5|6|7|8|9|10|11|12|13|14|15К списку тем
|
