Форумы-->Кланы-->
<<|<|478|479|480|481|482|483|484|485|486|487|488|>|>>
| Автор | #1317 Запорожская Сечь |
|---|
| Усі до нас! | | тобі сет гарантовано)) | | Я знаю, Слава Україні)) | приєднуйтесь до товариства Запорозьких Козаків!
Умови прийому до клану:
1. Мати чисте, сильне та свободолюбиве козацьке серце, в чоловічих або жіночих грудях!
2. Мати 5 рівень.
3. Заповнити анкету для вступу.
4. Сплатити у казну 5000 золотих.
5. Прийняти присягу.
6. Зареєструватись на сайті клану (під ігровим ім'ям).
7. Персонаж повинен бути основним (мультам вхід заборонено).
Детальніше про клан можеш дізнатися тут:
https://www.heroeswm.ru/clan_info.php?id=1317
Вступай!!! Нам потрібні такі гравці як ти! | | Слава козакам!!! | тобі сет гарантовано))
ну незнати до 30 червня ше далеко)
але дай шанс другим) | | Вже й незнаю що сказати))),Слава Укрвїні | | Слава Україні | | Слава Козакам!!! | для -SDR-:
вирішив морально показати що з тобою краще не змагатись) | | Козаки найкращі | для смерть_твоя:
Типу того))),
Козаки впереееед | | Українці сильний народ | | Бггг. А якби сет ЗБ пообіцяли? Тіп і вночі неспав би))) | Історії про козаків часто оповиті містикою і легендами, однак до наших днів дійшли й цілком правдиві цікаві факти про козаків.
Житло козаків було досить примітивним, жили вони в куренях – хатинах з очерету. Головував у курені отаман. Усі козаки, що жили в одному курені харчувалися разом. Козаки не були примхливими в їжі, тож цілком задовольнялися кашею приготованою з борошна, води та солі – ця страва називалася саламаха. Іншою повсякденною стравою для козаків була тетеря – суміш борошна, крупи та проса, до якої додавали слабеньке пиво або рибну юшку.
Козаки були по-справжньому волелюбним народом, однак усю свою свободу вони використовували для того щоб жити у неробстві, пиятиці та гуляннях. Тому козаки часто нападали на прикордонні польські та татарські села і містечка. Вони їх грабували, а все награбована за кілька днів прогулювали і пропивали.
Однак у такого розпусного життя була й інша сторона – козаки були неперевершеними воїнами. Кожен козак мав рушницю, алебарду і шаблю. Козаки були безстрашними і демонстрували у військових діях неабиякий розум та хитрість. Вони вміли непомітно підкрадатися і атакували ворога зненацька.
Збереглися цікаві факти про козаків, в яких розповідається про дивний козацький човен, який був прообразом … сучасного підводного човна! Він мав два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. Коли козаки наближались до ворога баласт викидався, човен несподівано піднімався на поверхню води, а козаки з’являлися ніби з морського дна. Ось такий цікавий факт про козаків!
Про походи козаків на татар складались пісні та легенди і сьогодні вже важко сказати що є правдою, а що – вигадкою. Ними можна захоплюватись, їх можна зневажати, але факти про козаків говорять самі за себе – запорізькі козаки були по-справжньому вільними людьми і робили зі своєю волею все що хотіли! | | Слава козакам | | Усі приєднуйтесь до нан | Відколи козаки опанували простори нижче Дніпрових порогів, так званий Низ або Запоріжжя, де починає формуватися незалежний соціальний стан, непідвладний державному устрою Литви та Польщі, починається новий більш потужний етап розвитку козацтва.
З самого початку заселення Низу, козаки, для захисту від наскоків ворога будували «городці» та «засіки». Таких укріплень було чимало, але жодне з них не могло втримати натиску значних сил ворога. В 1530-х рр. козаки самі збудували Томаківську Січ і створили власну військову організацію.
У 1553 році князь із Волині – Дмитро Байда-Вишневецький ( р.н. невідомий – 1563р.) зібрав роту козаків (понад 300 чоловік), озброїв їх і пішов за Дніпровські пороги. Там на віддаленому але стратегічно важливому острові Мала Хортиця будує укріплення з кам’яним замком – "Січ”. Ця назва походить від слова "сікти”(„засіка” – укріплення). В 1550 – х роках Дмитро Вишневецький перетворює Запоріжжя на осередок всього козацтва.
Від "Січі” та "Низу” пішла назва – січові , низові , запорізькі козаки. Січ на довгий час стає осередком козацтва. Все запорізьке козацтво поділялось на січових та зимових козаків.
Січові козаки жили в Січі. Це були люди неодружені й освічені у військовій справі. Вони розподілялися по куренях й складали військо чи лицарство у власному розумінні. Слово курінь означало або довгий будинок, який використовувався як казарма, або ж військовий підрозділ. Лише січовики мали право обирати з посеред себе старшину. Січові козаки офіційно титулували один одного "товаришем”, а гурт козаків – "товариством”. Молодий козак на Січі називався джурою. Джура мав три роки навчатись військовій справі й лише після здачі іспитів ставав повноправним козаком.
Від цього лицарства різко відрізнялися сімейні козаки. Вони жили в запорізьких степах в зимівниках і слободах. Займались здебільшого хліборобством, скотарством, торгівлею, ремеслами й промислами. Звались вони не лицарями й товаришами, а підданими чи посполитими січових козаків.
Найвищим органом управління у запорозьких козаків була рада – спільні збори всього товариства. Рішення ради були обов’язковими для всіх членів козацької общини. Рада скликалась на Новий рік, на третій день Великодня, на Покрову, а крім того в будь-який час на бажання товариства. | Рада обирала військову старшину, а після цього паланкову і курінну.
Кошовий отаман мав повну військово-адміністративну та судову владу на Січі. Здійснювати управління йому допомагали військовий суддя, писар, осавул, обозний. Все військо поділялось на 38 куренів. Курінь за чисельністю приблизно дорівнював польській роті мав близько 200-400 козаків на чолі з курінним отаманом
Всі землі запорізьких козаків поділялись на окремі території – «паланки», з місцевими центрами управління у вигляді невеликої фортеці. Теж саме слово «паланка» - означало і фортецю, і територію, котра їй підлягала. Очолював паланку полковник, втім як курінь так і паланка були військово-адміністративними одиницями.
Під час бойових дій козаки обирали похідну старшину: полковника, писаря і осавула. Як вже було сказано курінь не був боєвою одиницею, втім при формуванні бойових підрозділів до них кожного разу входили козаки одних і тих самих куренів. Основною тактичною одиницею був полк на чолі з похідним полковником, який складався з козаків двох-трьох куренів. Два полки становили команду на чолі з військовим старшиною, а дві команди – партію, яку очолював наказовий гетьман (кошовий отаман) (мал. 2).
Запорозьке козацтво, перебуваючи в постійному контакті з турецько-татарським військом, в своєму формуванні і розвитку зазнало значного впливу східного військового мистецтва. Запорожці, на відміну від реєстровців, були не тільки добрими піхотинцями, але й чудовими вершниками. Й хоча про них здебільшого озивались як про найкращу піхоту, втім під час Тридцятирічної війни вони прославились саме як легка кіннота.
До кінця свого історичного існування не мало однострою Славне Військо Запорізьке Низове. Зрештою можна зазначити, що одяг запорізьких козаків протягом ХVІ – ХVІІІ ст. не зазнав істотних змін. В свої останні роки він складався з черкески, каптана, шароварів, шапки, поясу та коротких чобіт – сап’янців (планшет III 1). Черкеска з розрізними рукавами «вильотами» була іншого кольору, ніж каптан. В комплекті одягу запорізького козака зустрічаємо «куртас» – коротку куртку з розрізними рукавами, що мала явно східне походження (планшет III 3). Широкі шаровари часто були одного кольору з каптаном, і обкладались по шву золотим галуном – своєрідним прототипом лампасу.
Саме на Запоріжжі склався класичний тип козацької шапки – гострої, з високою смушевою околицею і довгим шликом, обшитим навхрест галуном і прикрашений китицею. Колір шлика визначався по куренях. Поширеними були шапки «кабардинки» - з низькою смушевою околицею та низьким дном. Пояси запорожці носили шовкові широкі довжиною до 10 аршин (планшет III).
Озброєння запорожців теж зазнало сильного східного впливу. Серед вогнепальної зброї переважали більш легкі, порівняно з мушкетами фузеї та яничарки.
Починаючи трохи не з свого заснування Січ була центром повсталого козацтва і зберегла це становище аж до свого скасування в 1775 році. | Боротьба козаків із татарами принесла Україні велику славу. У ХVІ столітті починаються спроби Польщі взяти козацтво під свій контроль, залучивши його до оборони південного кордону польської.
Польський уряд сподівався залучити до себе на службу городове козацтво або певну його частину. В 1572 році король Август санкціонував утворення загону з 300 оплачуваних козаків на чолі з польським ватажком, який формально не підпорядковувався урядовим чиновникам. І хоча цей загін незабаром розформували, його поява стала важливим прецедентом. Вперше польський уряд визнав козацтво як окрему соціальну верству, що мала право на самоврядування. Друга більш вдала спроба створення санкціонованого урядом козацького загону мала місце в 1578 році. Польський король Стефан Баторій приймає на службу козацький відділ із 500 чоловік для охорони своїх кордонів. Усі козаки були записані у реєстр. Заведений таким чином реєстр дав початок реєстровому козацтву, що отримувало платню, одяг і зброю. Козакам дозволено розташовувати в місті Трохтемирові свій арсенал і шпиталь. За це козаки погоджувалися визнати за старшин призначених шляхтичів. Завдання цих негайно внесених до реєстру козаків полягало в охороні кордонів та в контролі за нереєстровими козаками. До 1589 року реєстрових козаків налічувалося 3 тисячі. В основному це були вихідці з місцевих жителів. Вони мали значну власність. Один реєстровий козак мав маєток, ставок для риби, ліс і пасовисько, вулики, золото. Відносно заможне реєстрове козацтво різко відрізнялося від нереєстрових козаків, які рідко коли мали більше ніж прості селяни. Реєстрові козаки мали великий вплив на рішення ради в Січі. Тому стосунки між 3 тисячами і близько 40-50 тисяч нереєстрових козаків часто досягали крайнього напруження.
Реєстрові полки за Стефана Баторія під час свого створення організовувались на зразок угорської піхоти польської армії, що в Польщі вважалась за найкращу. Полк поділявся на сотні на чолі з сотником, а сотні в свою чергу на десятки на чолі з отаманами (мал. 3). Всі козаки були озброєнні вогнепальною зброєю і не поділялись на пікінерів і мушкетерів.
В поході військо пересувалось на конях, але бій зводили в пішому порядку. Перейнявши найкращі тактичні прийоми європейських армій і вдосконаливши власні бойові традиції реєстрове козацтво стає найкращою піхотою Речі Посполитої. На зразок реєстрового козацтва почала реорганізовуватись решта козацького війська.
Чіткої організації реєстровому війську надав гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, який за десять років гетьманування систематично проводив реформи з реорганізації війська. У війську заведено військове навчання та впроваджена сувора військова дисципліна.
Кожен реєстровець крім плати за службу отримував сукно на жупан. Хоча про централізований пошив однострою мова не йде, вже можна говорити про певний однострій (планшет ІV 2,4). Жупани хоч і шились в різних майстрів, все ж відповідали моді того часу і саме тому вже можна говорити про їх подібність, принаймні в кольоровій гаммі. А за тих часів для однострою це більш ніж потрібно. Решта елементів одягу і спорядження не регламентувалася і тому вибиралась на смак господаря (планшет ІV 1). Старшина, як і офіцери тогочасних армій, вдягалась за своїм смаком і в цілому була зовні схожа на польську шляхту (планшет ІV 3).
Озброєння реєстровців було більш європейським. Вогнепальна зброя була представлена в основному важкими мушкетами, що мали більшу дальність стрільби і кращу пробивну силу, порівняно з іншою тогочасною стрілецькою зброєю.
Хоча реєстровці вважались оплотом Польщі серед козацтва реєстрові полки, перебивши польську старшину, приймали активну участь у повстаннях під проводом К. Косинського, С. Наливайка, Т. Федоровича, Д. Гуні, П. Бута, Я. Острянина. І саме реєстровці стали елітою козацько-селянського війська Б. Хмельницького, залишившись захисниками українського народу. |
Тема давно не обновлялась и считается устаревшей для дальнейшего обсуждения.
<<|<|478|479|480|481|482|483|484|485|486|487|488|>|>>К списку тем
|
