Повернувся Сергій Петрович з відрядження. Відкрив двері ключем, увійшов в квартиру, почув доносяться із спальні стогони і скрип ліжка.
- Повія, - прошепотів він.
Вийшов з квартири, закрив двері і пішов додому до дружини.
- Босс знайомтесь з новим водієм:
- Яке ваше прізвище ?
- Мене звати Олексій ...
- Мене цікавить ваше прізвище ,тому , що я звик звертатися до водія по прізвищу!
- Я думаю , що вам буде не зручно називати мене по прізвищі...
- Мене не цікавить, що ти думаєш !
- Моє прізвище - Коханий...
- Поїхали, Олексій.
- Чувак... Я влюбився!))
- Да ладно? В кого?
- В Софку?
- Хм, дак ви ж вчора тільки перший раз гуляли?
- Нє, ти зрозумій, вона ідеал!
- Ну?
- Кароч, провів її до підїзду, стоїмо, вона мене на чай запрошує, тіпа, дома нема нікого, а я опираюсь, тіпа на роботу завтра... Ну і тут вона мені каже: - Та не соромся ти, у мене також носки диряві)
Мля, ну як я міг після цього не закохатись? =)
Відрубав Ілля Муромець Змію Гориничу одну голову, а на її місці вирослм дві, відрубав ще одну і на її місці теж дві виросли....А баба Яга ходила поруч і кричала: "А ти Іллюшенька нижче пояса рубани..."
В сиву- сиву давнину
Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.
Козаки скликають раду :
- Треба битись без пощади !
Вірні коні рвуться в битву,
Крешуть іскри з-під копита.
За чарівний спів дівочий,
За спокійні дні та ночі –
Шаблі весело дзвенять,
Вражі голови летять.
І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки !
І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич!
24 листопада, у Києві о 14:00 розпочнеться скорботний хід від метро "Арсенальна" до Меморіалу Голодомору, де предстоятелі традиційних українських церков відслужать панахиду за вбитими Голодом, а о 16:00 після загальнонаціональної Хвилини мовчання мільйони українців запалять свічки біля меморіалів Голодомору та на вікнах своїх домівок.
Біля Національного меморіалу Голодомору в цю суботу запалає понад 10 000 свічок. Цьогорічні заходи, організовані Громадським комітетом зі вшанування пам'яті жертв геноциду, присвячені, зокрема людям, які рятували співвітчизників 1932–33 роках.
Свічки, запалені в День пам'яті жертв Голодомору - найкрасномовніший показник самоусвідомлення української нації. Чим більше свічечок появиться у наших вікнах о 16-й годині, під час загальноукраїнської акції - тим більше надії, що Україна відбувається, всупереч усім несприятливим зовнішнім і внутрішнім чинникам.
Тема давно не обновлялась и считается устаревшей для дальнейшего обсуждения.