Форумы-->Творчество-->
1|2|3|4
| Автор | Литконкурс от клана #2195 On-Line Черкассы стартовал... |
|---|
Прыемна бачыць слова пра Бацькаўшчыну... тым больш тут =)
Шкада, не магу напісаць на ўкраінскай мове, думаю, беларуская для вас будзе зразумелаю))
Жадаю посьпехаў канкурсантам і творчага настрою) Няхай побач з вамі заўжды будзе вашая муза)
Удачы!
=) | | Для KOZAby: Очень приятно. Дякую. | Вот везде пишут: Онлайн игра Герои войны и денег увидела свет в марте 2007 года.
А так ли это?
В этой дате можно усомниться, внимательно изучив ту огромную изыскательскую работу, которую провели досточтимый Имперский бард Игориус
и госпожа Bidj в Главной Имперской библиотеке.
Скифы... На их мечах, кольцах, кулонах находят изображения все тех же вроде бы "мифических" существ, с которыми приходится частенько сталкиваться славным охотникам Империи.
Казаки, гайдамаки... Да славных казаков 13 - 15 уровня так и называли - ХАРАКТЕРНИКИ, не только за их боевое умение и отвагу, а и за умение применять магию против своих врагов.
Колиивщина... Магическая стена, отделяющая "неприкосновенную", "иную" жизнь Королевства, которое в разные времена было то ордынским, то ляшским, то еще какм-то.
Так что стоит задуматся, сколько же лет, веков, тысячелетий этой "Игре" Героев войны и денег, в которой мы живем сейчас.
А в марте 2007 года вышел просто 2-й?, 3-й?, 10? релиз этой ИГРЫ. | кексоед:
дякую моє Сонечко, приємно чути, що ти все пам'ятаєш)) | На кручах високих побіля Дніпра
Усе вкрите зелень-травою
Стоїть горде місто. Несхитне - гора.
Живуть в ньому люди. Спокою
Не знала земля ця багато віків,
Розтерзана горем і болем.
Та прагнули люди, бажали, хотіли
І врешті отримали волю.
... Я йду по Хрещатику. В тиші нічній
Тут порохом сніжним укриті
Каштани стоять. І тополі стрункі
Купаються в неба блакиті.
Мов варта, скульптури стоять крижані
І тишу у місті боронять.
Я слухаю їх... і здається мені,
Що справді зі мною говорять.
Що гомін Дніпра, шепіт зимних вітрів,
Все те, що я міг відчувати,
Це Я. Це Моє. Хоч колись не хотів,
Та зараз все ж мушу сказати:
"Черкаси, ти рідне місто моє,
Пишаюсь твоєю красою.
Як добре, що ти в мене є,
що вдвох ми існуєм з тобою" | | +500 | | Всем привет! | <... Хроніки Черкас ...>
На Поділлі зеленому
На землі сії родючій
У Черкасах славетних
Жили молодці -друзі
Красені , сильні
Хоробрії .
Сонце сідало за обрії
І мовив слово старший
( Статніший , оратор найкращий ) : | RoNikyo - молодець.
Dfu - зацікавив.
* * *
Акацій білі бані шелестять,
Гудуть джмелі у церковках акацій,
Бджолиних крилець більше ніж стонадцять...
Акацій білі бані шелестять.
Кадил пахучих ллється благодать,
В Черкасах знову я, немов у казці.
Акацій білі бані шелестять,
Гудуть джмелі у церковках акацій. | В КАФЕТЕРІЇ
Мій давній друг
На курку із вином
Гукнув мене
В найближчий кафетерій
І ми пішли
І почали – пивком
Розмови звичні
Про життєві сфери.
Черкаських вулиць
Гамір напливав
На берег столу,
Де бичок копчений,
З розкритим ротом,
Начебто кивав,
Вслуховуючись
В наші теревені.
Який ми тільки
Уряд не кляли,
Усі були
Причетними до зради,
Яких красунь ми
Зором не стригли,
Й життя було у пиві
Й шоколаді.
Чому це так –
Заробиш щось, аж глянь,
А мрія знов
На відстані далекій –
Бажання й недоступність, –
Інь і янь, –
Футбол – свисток,
Завзяття і аптека. | * * *
Я дивлюся у даль,
Що назвали здавен ще - Черкаси,
Третім оком своїм
Бачу музу, що все не зайде.
Що є щастя моє?
Споглядання довкола і ляси,
Чи чекання того,
Що ні разу, ніколи й ніде? | * * *
Я один, як перст, у лісі ночі,
В лісі цегляних черкаських стін,
Де мої мисливські світять очі,
Де цю ніч пильную я один.
Я – мисливець в давнім неоліті,
Олівець в руці – моя стріла,
У спекотнім, у серпневім літі,
Тятиву надія натягла.
Монітора світло, як багаття,
Тож малюю, черкаю навгад,
А в уяві вірні сосни-браття
Поруч охоронцями стоять.
Олівець незвідане шукає,
Мружу очі, зорі, як жарінь,
Слідопит не спить, перемагає,
Навісніє зоряна крутінь. | * * *
В рік Пацюка а чи Щура
(Це мій, одначе)
Проводжу розвідки добра,
Краси, удачі.
Допоки золотий туман,
Але не сивий,
Дає на щастя цей каштан
І світла зливу.
Спішу відзначитися тут
І там спішу я,
І не відшукую мету,
І не бушую.
Я хочу згадок про запас
Своїх, прекрасних,
Я досі ще кохаю Вас –
Мої Черкаси. | * * *
Під цим черкаським небом
Що викликає дощ,
Ще стільки сили треба
Життя всього впродовж,
Ще стільки я намітив
Зробити, як зразок,
Що хочеться завити,
Але – зарок... зарок...
Підказую:
– У клятвах
Ти не ставай хвальком,
Великим, як поля ті.
Побудь собі мальком...
Я крию хвалькуватість,
А як свого доб’юсь,
Така приходить радість,
Що знов клянусь... клянусь... | * * *
Дерева алеї сльозливі.
Ні сонця, ні листя нема.
– Прогулянки, де ви, коли ви?..
В мені почалася зима.
Мені би настояний квітень
Вдихнути у перших бруньках,
Та взяти в попутники вітер,
Що першим озоном пропах.
Мені би у ліс, наче вперше,
Щоб оком синіла трава,
Щоб я був орел, а не решта,
Щоб кругом пішла голова.
А тут осінь сліпо уходить
Дворами черкаськими в ліс,
Та ціни на газ і на воду
Злітають, злітають увись. | * * *
У алеях жовті хмари,
На деревах жовті чеки,
Я блукаю по бульвару
З гарним прізвищем Шевченка.
Я багатий, та в кав’ярні
Не сприймають жовте листя,
Накопичення – примарні,
Світло листя променисте.
І повітря, наче пиво,
У каштанах над трамваєм,
Я багатий, бо щасливий,
І від радості зітхаю... | | Ігоріусе, це гумор чи сатира? | | Це просто поезія... | Эх!Посмотреть бы самой на такой благословенный Край! Лучше один раз увидеть,чем сто раз услышать!Но даже по рассказам Барда так и хочеться воспеть такой восхитительный Край!
Герои!Беритесь за перо и бумагу,дерзайте!Попробуйте свои силы!Отдайте должное такому восхитительному Краю! В стихах и прозе напишите о замечательных Черкассах! | | Люблю этот удивительный край, тот что дал миру так много выдающихся Творцов, Воятелей прекрасного. Находясь на этом благословенном краешке планеты, хочется вдыхать полной грудью, поглощать в себя всё искреннее, вдыхать трепетно хранимый дух свободы, свободы от вездесущей суеты - недопустимой спутницы великих открытий. Впуская в себя первобытную сущность всего что нас окружает, хочется радоваться как ребёнок, плакать и умиляться всему происходящему, всему что видишь случайным взглядом. Иногда здесь кажется что время не так скоротечно, что кто то перевёл бурно текущую действительность в неспешный режим. Тогда так неожиданно каждый листочек на деревьях, каждая травинка колыхаемая ветром прошепчет тебе - "не торопись, ты всего лишь ничего непонимающая малая крупинка, раскрой глаза, вглядись в замысловатые узоры, познай тайное и храни в себе Это до последнего дыхания". Неповторимо живописна наша Черкасская земля, твердыня древнейших нравов и славных подвигов, что сделать мне скажи, как отплатить тебе за нескончаемо головокружительные объятия, что превозносят в небесную высь? Как быть с твоей великой тайной? Дай свой ответ! Дай знак! Ведь ждать, надеюсь я, не так уж много мне осталось... |
1|2|3|4К списку тем
|
