Форумы-->Кланы-->
<<|<|43|44|45|46|47|48|49|50|51|52|53|>|>>
| Автор | #1519 Украина [боевой клан] |
|---|
| И правильно сделаете если решили пойти к нам!!! | | Эх, вот и выходной подходит к концу... | | Cугубо из любопытства, клан интересный, я сам из Киева, думаю о вашем клане, но мне интересно почему у вас вступительный взнос 15к тогда как в Орде или 3\9 королевстве 10к, чем обосновано? | Вартість вступу базується на принципі самоокупності.
Клан організувався бойовим завдяки людям, які внесли значно більші суми а ніж 15К золота. Але ані мені ані нікому іншому не хотілося б бути спонсором, відчувати що чи він чи йому щось хтось винен. Тому було вирішено ввести суму 15К з розрахунку 5К - на запрошення і 10К * 250 чоловік - сума, яка була витрачена щоб клан став бойовим. | Ребята, я уже на новой квартире, днём собрал компьютерный стол и только что подключил сам комп. Ух, тяжело переезжать - выматывает. Хоть переезд и в съёмную квартиру со съёмной, но со стеклопакетами и нормальным ремонтом.
Всех поздравляю с летом, УРА!!! | | Нужного при этом должно быть не больше, чем ненужного дейтвительно всего много, но по такой логике можно и половину техники выкинуть. Ненужное шмотьё никогда не задерживалось, поэтому нужного оказалось 90% вещей. | Поздравлю всех с наступлением ЛЕТА. УРА!!!
А так-же устройте сегодня праздник своим детям! | увидел анекдот на предыдущей странице и решил еще раз выложить это:
Одного разу я гуляв по лісі, бачу криниця... Ну я підходжу, заходжу в ліфт, сідаю на велосипед, заводжу мотоцик, тут Бац, до мене кондуктор підходить, і каже: ''Дядя, уступи місце'' А я кажу шо не курю. Так ця дитина як почне плакати! Але я не розгубився , і як не дам їй по пиці, а вона хапається за коліно і кричить: ''Моя спина! Моя спина!'' А я думаю, може вона зовсім вже того..? Виходжу я із цієї електрички, дивлюсь, маршрутка стоїть... Ну підходжу і кажу: ''вінстон синій і водяри 0,5'' Ну вона мені і дає Bond і пиво, я беру цю приму і самогон, і втікаю від цих мусорів! Так ці пожежники мене на швидкій наздогнали! Наздогнали і кажуть: ''Ви здачу забули!'' Ну я беру кілограм яблук, і іду на базар торгувати! Приношу, тільки встиг викласти ці банани, тут же ж бабка підбігає, і скупляє в мене всі персики, і каже, шоб я все склав в кульочок! А я думаю, зовсім бабка здуріла, як я їй 20 кавунів в сумку покладу?! Взяв я гроші і пішов додому! Більше я в ліс не ходив....і травки з грибочками не рухав... | для Zeitgeist:
Пам"ятаю дуже сподобалось! Дякую за повтор! | | https://www.heroeswm.ru/forum_messages.php?tid=318696 | Одного разу я гуляв по лісі, бачу криниця... Ну я підходжу, заходжу в ліфт, сідаю на велосипед, заводжу мотоцик, тут Бац, до мене кондуктор підходить, і каже: ''Дядя, уступи місце'' А я кажу шо не курю. Так ця дитина як почне плакати! Але я не розгубився , і як не дам їй по пиці, а вона хапається за коліно і кричить: ''Моя спина! Моя спина!'' А я думаю, може вона зовсім вже того..? Виходжу я із цієї електрички, дивлюсь, маршрутка стоїть... Ну підходжу і кажу: ''вінстон синій і водяри 0,5'' Ну вона мені і дає Bond і пиво, я беру цю приму і самогон, і втікаю від цих мусорів! Так ці пожежники мене на швидкій наздогнали! Наздогнали і кажуть: ''Ви здачу забули!'' Ну я беру кілограм яблук, і іду на базар торгувати! Приношу, тільки встиг викласти ці банани, тут же ж бабка підбігає, і скупляє в мене всі персики, і каже, шоб я все склав в кульочок! А я думаю, зовсім бабка здуріла, як я їй 20 кавунів в сумку покладу?! Взяв я гроші і пішов додому! Більше я в ліс не ходив....і травки з грибочками не рухав...
Ха-ха-ха.
відсипеш?м))) | Між іншим літо почалось!
А ми за героями й не помітили! )) | Нічна гвардія шукає зірку провідну!
Як знайде - будьмо лідерами!)) | Доброе утро, страна!
для Lewenjatko:
как это не заметили :) https://www.heroeswm.ru/forum_messages.php?tid=318249&page=last просто судя по всему у многих с летом не лучшие ассоциации :) | Шлях героя.
Як місяця обличчя засвітилось,
І зорі плавали в туманів молоці
Маля на світ великий народилось
Кінець мотузочки тримаючи в руці.
Текли невпинно місяці та роки
Маля тримало міцно мотузок
Робило перші неслухняні кроки
Спочатку крок за ним наступній крок
Потиху так намотуючи нитку
Навчалось посміхатись та кричать
Співати пісню, плакати молитву
Вчилося забирати й віддавать.
Як підросло триматись не хотіло,
Рвалося у незвідані світи
Йому здавалось так би й полетів він
Лише ти долю із долоні відпусти
Рвався та падав, набивав коліна
Ховав від інших, стискував в руці
Зубами рвав, вона ж його як сина
Тримала там, де набивав синці
Кохання чарувало та кружило
Від щастя подих нишком тамував
І поночі, як їм зоря світила,
Дві долі у одну переплітав
Нанизував на нитку ту чарівну
Гаразди й біди, доброту та вади
Звивав в клубок такий великий дивний
Все думав потім сину дарувати.
Та якось спалахнув пожар над містом
Та до небес нестримний запалав
Малятко безпорадне й беззахисне
Обпечене з полум’я врятував
Дитя мотузка долі обгоріла
Ледве трималась у малій руці
Він від своєї відірвав щосили
Тремтячи зав’язав вузлом кінці.
Вагання залишилося позаду,
Він зрозумів, що кожний в житті крок
Куди приємніше комусь віддати
Ніж у великий заплести клубок
Своєю силою діливсь з безсилим
Тому хто впав здійнятись помагав
Він дарував години та хвилини
На залишок уваги не звертав
Від думав менше стане, та нівроку
Як і раніш бриніли у руці
Всі віддані без сожаління роки
Як і раніш вогонь палав в очах
Чи був героєм, хто я щоб рішати
Звання та слава – брязкіт тарілок
Я тільки знаю – було що віддати,
І було більше ніж простий клубок.
PS. Заранее приношу свои извинения всем знатокам украинского языка...харьковские мы :)) | просто (не на конкурс:)
Там где Днепр течет стан казачий стоит
Ночью уже, а еще он не спит
Утром рано в поход, много дел у ребят
Не вернутся они могут к дому назад
Украина им мать земли предков отец
Долг и честь защищать, как велел им творец
Каждый в стане готов поутру на коне
Улыбнувшись семье поклонившись земле
В неизвестность уйти, чтоб вернутся потом
И опять быть готовым
защищать свой дом
А пока ночь еще ,много дел у ребят
Утром рано в поход, так гуляй же казак | Твір поза конкурсом
«ШЛЯХ ГЕРОЯ»
(цикл)
"У кожного своя доля, і свій шлях широкий..." Тарас Шевченко
* * *
Коли малюєш, можеш майже все,
Рахунок доль в малюнках йде на сотні,
Уява швидко хащами несе.
Яку ж личину вибрати сьогодні?
Захочу – можу стати борсуком
З норою, де охайно все обжито,
Захочу – буду лосем із горбом,
З кущем рогів і бойовим копитом.
А то, буває, зайцем затремчу,
Щоб через мить засумувати вовком,
Чи боривітром-соколом злечу,
Чи зашиплю, немов крутиголовка.
То обертаюсь в пугача і рись,
То б’ю плавцем дніпровське срібло пінне
Й тримаю на спині орлиній вись,
Аби нудьга не приліпилась тінню.
У малюванні риюсь – дикий вепр,
І тим же вепром ніжуся у твані,
То, як галява, одягаю светр
Кущів і трав в бджолиному дзижчанні.
Як вибрати призначення своє?
Своє майбутнє в чому розпізнати?
В мені зозуля Вічності кує
Так щедро, мов нема чого втрачати. | * * *
У рипінні дерев за вікном
Скрип легкий літописних пір’їн.
Я сиджу і малюю пером.
Це скрипуче відлуння билин.
У руках накопичую жар.
Може в мене Жар-птиці перо?
Ці штрихи – сотні, тисячі жал,
Щоб життям якнайдужче пекло!
* * *
Минуле я минулому залишив,
Малюнок став пристанищем моїм,
Я прямував штрихами в хвойний дім,
По сходинках гілок, все вище й вище...
Я світ збирав, потроху, по шматочку,
По олівцю, по клаптику чудес
І він зростав, як сосни, до небес
В душевному таємному куточку.
* * *
Я довго вдивлявся у небо – у простір,
Натхнення не завжди заходило в гості,
Та я пізнавав, як творити свій час,
Як щастя собі відкладати в запас,
Та як оминати душі самогубство
В штрихах і дражнити своє самолюбство,
Упевнився я, що чекати натхнення,
Як в грудні чекати на листя зелене.
Я гладив пучечками ватман гладенький,
Сталевих пір’їн розкладав цілу жменьку,
Гострив олівці, наче стріли для битви,
Творив малюванню мисливські молитви...
Тоді починав полювання, як пращур,
Без глупства отого найбільшого: «Нащо?!» | * * *
Світ – якесь безмежне полювання,
Я – мисливець. Я полюю мить,
Вицілю і диво не вбіжить.
Світ – якесь безмежне полювання.
Вік оцей на стежці малювання
Соснами високими шумить.
Світ – якесь безмежне полювання.
Я – мисливець. Я полюю мить...
* * *
Ці штрихи, як бджолині укуси,
Що відлунюють згодом теплом,
То спішать, наче злякані гуси,
То плетуться, як равлик, повзком.
Дивний Бог, що пером моїм водить,
Враз, навпочіпки сяде, завмре,
Як хлопчина, що мрійництву годить
Під рухливою тінню дерев.
Я, мов кріт, неквапливо, сторожко
Все продовжую звичне риття,
Що бентежить й лякає потрошку:
«І яке воно, те майбуття?»
Як борсук, що у норку задкує,
Повертаюся в згадки, а там
Хто форсить, хто сумує й жалкує
За усім, що дано, та не нам.
Перелесник чи хто наглядає?
Озираюся – небо сліпить.
«Що, порадиш мені, небокраю?»
Небокрай загоряє та спить.
На галявині, шитій калганом,
Я схиливсь над малюнком-листом.
Вірчі грамоти духу – це рани,
Хтось вручив їх колись мені.
– Хто?.. | * * *
Світи світились під штришками,
Немов розкидані ляльки,
Тремтіли сосни – вітряками,
Мололи мрії і казки.
* * *
В мені кипіла повнота буття,
Велика кількість сприйняттів миттєвих...
В малюнку коливалися дерева,
Як у кору одягнуті чуття. |
Тема давно не обновлялась и считается устаревшей для дальнейшего обсуждения.
<<|<|43|44|45|46|47|48|49|50|51|52|53|>|>>К списку тем
|
